“Я не хочу цієї дитини, просто не
можу забрати її на виховання.
Чоловік говорить, що не прийме
мене разом з нею, йому й мене
вистачає у житті для проблем.
Я не бачила доньки та не хочу
бачити, бо я її не люблю!..”
Слова, які далекі від материнства, були сказані Оленою, яка щойно народила у пологовому будинку гарненьку здорову донечку. До психолога проекту “Удосконалення системи надання послуг з протидії насильства в сім’ї та щодо жінок в Херсонській області” громадської організації “Ліга соціальних працівників України”, звернулася телефоном завідуюча відділення, яка знала, що жінці потрібна допомога і тут їй допоможуть.
Після зустрічі з психологом стало зрозуміло, що Олена потерпає від постійного фізичного, психологічного та економічного насилля: чоловік постійно принижує жінку, якщо не виконуються вказівки то фізично карає. Жінка працює посудомийкою в одному з кафе на її заробітну плату живе родина. Чоловік постійно забирає у Олени гроші та видає порціями, лише на свої забаганки. Олена не наважувалася піти від нього, через те, що є сиротою і піти немає куди. Постійно захищає чоловіка, вірить у те, що все зміниться, через страх людського осуду, не розповідала нікому про знущання. Коли завагітніла надіялась, що ситуація зміниться, проте чоловік заявив, що це не його дитина. Олена вирішила відмовитися від доньки, мотивуючи це тим, що не хоче псувати життя, ще одній людині, а своє вже не змінити.
На першій зустрічі з психологом, жінка відкрилася, побачила, що вихід є з будь-якої ситуації, проте через страх перед чоловіком не змінила свого рішення. Була призначена друга зустріч, психолог проекту не мав наміру здаватися разом з жінкою. На другій зустрічі Олена сфокусувалася на проблемі, навіть придумала ім’я донці. Зрештою жінка відмовилася від доньки та поїхала додому. Через два дні Олена телефоном зв’язалась з психологом проекту і повідомила про те, що зрозуміла, яку велику помилку вчинила. Сказала, що згадавши слова психолога та зустрічі на яких їй вдалося навчитися говорити “ні”, зрозуміла що вона має право на нормальне життя. Вона пішла від чоловіка-кривдника. Одна із співробітниць на роботі допомогла з житлом Почалася велика робота за допомогою юриста та психолога проекту, які постійно супроводжували Олену, вже через три дні дитина була на руках у рідної матері. Юрист допомогла документально все оформити, психолог супроводжувала психологічно. Взявши на руки дитину, Олена промовила: “Як сильно я тебе люблю, як довго я тебе не бачила, Я ТЕБЕ НІКОМУ НЕ ВІДДАМ!. Фахівці проекту і надалі підтримують жінку. Олені належить пройти курс корекційної та реабілітаційної роботи з психологом. Найголовніше – це те, що домашнє насильство припинено і дитина не залишиться сиротою.
«Публікацію здійснено в рамках проекту «Свобода від насильства: покращення доступу до соціальних послуг в Україні», який реалізує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» спільно з ВГЦ «Волонтер», за підтримки Європейського Союзу».
