Вікторія, на погляд її друзів та батьків, жила звичним, щасливим жіночим життям, мала чудову, престижну роботу, отримувала хорошу заробітню платню і нещодавно вийшла заміж. Гучне весілля, красивий ресторан, все дорого і розкішно і він……коханий.
Батьки обожнювали свою дівчинку, з дитинства дарували найяскравіше життя, найгарніший одяг та навчання у кращому вузі. У 14 років, Віка зустріла Андрія. Почалася велика історія, довжиною у 12 років. Це її перші відносини, її перший справжній чоловік, який дарував миті радості та любові, а ще дорогі подарунки і красиве життя. Батьки були у захваті від нього, хоча на початку ранні відносини доньки їх лякали. Проте, якщо вона з Андрієм, вони спокійні. А Вікторія все більше почувала себе спокійною без нього, а потім взагалі втратила відчуття спокою.
Гортаючи об’яви та реклами, які були покладені її помічницею їй на стіл, вона побачила оголошення, «Ліги соціальних працівників» про можливість допомоги жінкам, які потерпають від домашнього насильства, воно викликало довіру і почуття схоже на давно забуту надію. Вікторія почала розуміти – це її шанс, згадати “спокій», якій вона колись мала і перестати нарешті мовчати.
Зателефонувавши за вказаним номером психолога, жінка попросила про зустріч. За голосом було зрозуміло, що ситуація критична, жінка у глибокому відчаї, тому домовились зустрітись через півгодини. Вікторія погодилась почекати, адже мовчала і чекала вже 12 років. Під час зустрічі з психологом, жінка розповіла про тяжкі фізичні та моральні знущання її чоловіка, про те, як вона хоче дитину, але боїться народжувати від нього. Вона сказала, що мовчання – це найгучніший плач жінки, тільки таке розуміння цього слова вона знає, та мовчить бо не хоче розчаровувати батьків, для них вона не робить помилок і хибних вчинків, боїться від нього піти, та й вона ж, врешті решт, його кохає. Вікторія виправдовувала Андрія, вона вірила: він згодом зміниться, має змінитися.
З жінкою було заплановано проходження реабілітаційної програми, на що вона охоче згодилась. Завдяки підтримці спеціалістів проекту жінка вирішила покласти край стражданням та розлучитись з чоловіком, все стало на свої місця. Під час розлучення психолог та юрист проекту супроводжували жінку. Вікторія, вже закінчує індивідуальну психо-корекційну роботу з психологом. «Прийшло розуміння, що не потрібно мовчати про свою біду» - каже вона. Психолог проводила роботу і з батьками жінки, адже найбільше молода жінка боялася їх осуду, вони зрозуміли, що за своїм прагненням добра для доньки не помітили, як вони поставили пастку для власної дитини…
