Анжела – щаслива жінка. У неї все так добре почалося. Вийшла заміж за чудового, чуйного чоловіка,який зробив усе для того, щоб вона була щаслива. Пишне весілля, біла розкішна сукня і красень чоловік поруч. Подружжя почало жити з батьками чоловіка, з’явився синочок, сім’я не натішиться, через два рочки з’являється ще синочок. Все добре, супруги вирішують продати власну квартиру та будують своє гніздечко. Здавалося, що потрібно для щастя – вона має все! Чудові дітки, чудовий чоловік, який дарує миттєвості щастя жінці та обожнює малечу. Та все швидко набридло, не вистачало динаміки у стосунках, хотілось сильних почуттів.
Він… Микола, крутий мужчина! Саме так його бачить Анжела, він би задав того вогню, що не вистачає у неї з чоловіком, зробив би її не просто матір’ю та чудовою дружиною, він би зробив її Жінкою. І він зробив. Анжела,як у воду камінь, по вуха. Забула про все. Ось воно щастя, ось, що означає бути щасливою, кожну мить почувати себе останньою жінкою на планеті. Саме Коля дав їй щастя. Тепер вона щаслива, готова покинути все, якби тільки він був поруч. І в одну мить залишає все і переїздить до Миколи. Чоловік благав, просив, говорив, що все пробачить, але вона нічого не хотіла чути. Рідня та знайомі засуджували Анжелу, вона покинула чоловіка з дітьми, житло і подалася до нового кохання, якого знає місяць.Подруги попереджали що її нового парня покинула дружина, через постійні побиття, але ж вона не така - думала жінка, вона краща, він обожнює її і ніколи не підніме на неї руки. І ось вже Анжела – щаслива мати, вона народила Колі двійню, хлопчика та гарненьку дівчинку.
До психолога проекту звернулися працівники служби у справах дітей району з великим проханням про допомогу жінці. Чоловік б'є жінку, застосовує тортури та покарання, вона втікла від нього бо не сила терпіти, зараз бідкується у районній лікарні з двійнею малесеньких діток. Перше враження психолога на зустрічі з жінкою: Анжела налякана, стривожена і сильно побита. Малечі вже піврочку, але вони у постійному стресі, через це розвиток їх зупинився. Жінка сказала, що більше не може так жити, благала про допомогу психолога. З ініціативи спеціалістів проекту, жінка була поселена до Соціального центру матері та дитини, де вона отримала, те про що мріяла – безпеку. Тепер вона забула про щастя, тепер вона прагне спокою. Психолог проекту, почала працювати по індивідуальній корекційній програмі з жінкою. Анжела охоче відвідувала консультації психолога і вже під час другої зізналася, що зробила найбільшу помилку – залишила своє щастя, поламала, розчавила. Психолог завірила, що можна почати його відбудовувати. Анжела була зневірена, запевняла що вже пізно. Та не пізно. Чоловік, її любий Антон приїхав, щоб дати матері можливість побачити синів. Задача психолога була повернути жінці віру в себе. І все вдалося.
Анжела – щаслива жінка. Вона має поруч справжнього чоловіка, який захистить, зрозуміє, виправить усі її помилки, а ще вони багатодітні батьки. У них три синочка і донечка. Антон все пробачив, бо він її кохає…
Спеціалісти проекту і надалі підтримують жінку, тепер для неї вони будівники її щастя, справнього, вистражданого. А вони, лише зробили свою маленьку справу. Часто щастя ближчє ніж гадаєш.
